Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» - обтяження це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

З цього питання слід зазначити, що до недавнього часу поняття «обтяження» і «обмеження» використовувалися в різних нормативних актах по-різному, хоча, фактично, позначали одне й те саме правове явище.

Після прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 № 1878-VI два поняття об'єдналися в одне — «обтяження».

Обтяження речових прав на нерухоме майно можна розуміти як тимчасові або постійні додаткові обов’язки власника враховувати певні обставини при вчинені правочинів з об’єктом нерухомого майна.

Обтяження прав можуть полягати не лише у додаткових обов’язках власника але і у обмеженнях його правомочностей з володіння, користування і розпорядження нерухомим майном або його частиною. У зв’язку з цим, власник майна не може у повному обсязі реалізовувати своє право власності на об’єкт нерухомості.

Види обтяжень нерухомого майна

До обтяжень нерухомого майна, як правило, відносять його заставу (іпотеку) у цивільно-правових відносинах і податкову заставу. Крім того, з визначення вбачається, що до обтяжень також можна віднести заборони суду та інших компетентних органів до відчуження чи вчинення інших юридичних дій з нерухомістю.

В юридичній літературі дуже широко висвітлюється думка про те, що деякі речові права на нерухоме майно мають ознаки обтяжень. Сервітут, який встановлюється рішенням суду поза волею власника земельної ділянки встановлює обтяження його права власності. Крім того, інші речові права, які мають вторинний по відношенню до права власності характер, також мають ознаки обтяжень. Наприклад, право довірчої власності значно обмежує правомочності власника. Зокрема, власник не може вчиняти будь-які дії, які заважають управителю реалізовувати завдання, які стоять перед ним.

Разом із тим, обтяження прав на земельну ділянку, які перелічені у Земельному кодексі України дають підставу вважати, що до обтяжень в речовій сфері можна віднести будь-які обмеження правомочностей власника або правокористувача.

Обтяження прав на земельну ділянку

Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:

а)        умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;

б)        заборона на провадження окремих видів діяльності;

в)        заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

г)        умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

д)        умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

ж)     умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку.

Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом.

Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, кадастрових планах земельних ділянок, іншій документації із землеустрою. Відомості про і обмеження вносяться до Державного земельного кадастру        (ст. 111 Земельного кодексу України).