Основними міжнародно-правовими актами, які регламентують права дитини, є:

а) Декларація прав дитини (прийнята ГА ООН 20.11.1959 року).

б) конвенція про права дитини (прийнята ГА ООН 20.11.1989 року).

в) Пекінські правила (прийняті ГА ООН 10.12.1985 року).

г) Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (прийнята на Всесвітній зустрічі на вищому рівні в інтересах дітей, яка відбулася в ООН у Нью-Йорку 30.09.1990 року).

Першим міжнародним документом з прав дитини є Женевська Декларація прав дитини, яку прийняла Ліга Націй у 1924 році. Декларація прав дитини прийнята з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування для їх власного блага і блага суспільства правами і свободами. Декларація складається з преамбули та 10 принципів.

Положення Декларації прав дитини набули розвитку в Конвенції про права дитини, яка складається з преамбули, трьох частин, що об’єднують 54 статті. Відповідно до ст. 43 Конвенції створено Комітет ООН з прав дитини (місцезнаходження м. Женева).

Пекінські правила – це основні норми принципи, прийняті ООН, які стосуються мінімальних стандартів (тобто спільних для усіх членів ООН) правил здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх. Вони розроблені на Міжнародній підготовчій нараді до 7 Конгресу ООН, який відбувся в Пекіні у травні 1984 року. Конгресом цей документ був доопрацьований і рекомендований для затвердження ГА ООН, яка 10 грудня 1985 року схвалила його і прийняла відповідну резолюцію. Державам членам міжнародного співтовариства рекомендовано привести національне законодавство у відповідність до Пекінських правил, надати для їх практичної реалізації необхідні засоби, забезпечити всебічне поширення цього документа. Пекінські правила стосуються багатьох сфер правовідносин, що виникають під час скоєння неповнолітніми правопорушень і злочинів. Вони регламентують процесуальну форму судового розгляду, визначають систему засобів впливу на неповнолітнього правопорушника, орієнтуючись на усунення причини та умови скоєння злочину, ставлять за мету його виправлення й перевиховання. Документ складається з шести частин, тридцяти розділів, в яких згруповані 60 правил, власне – норм-приписів.